Не лялька Анабель

Завжди любив у жінці - досконалість
І щоб чеснот було, немов краплин дощу,
Ще, не терпів - базікання, зухвалість
Й нечасто наверталися думки: ,,Прощу".
За меркантильність, хворе самолюбство,
За легковажність, безпідставні ревнощі.
Не раз доводив почуття до самогубства,-
Занадто холодно сприймались пестощі.

Став загартований, немов би криця,
Міг спокусити й підкорити цитадель.
Єдина в світі знала таємницю,
Що є жадана, а не лялька Анабель!
,,Моя. Навіки!"- стверджував щоденно,
(Звідкіль тепло взялось у серці крижанім?!)
Ти поглядом мовчав про сокровенне,
Про ту любов, що лиш належала - МЕНІ.

С.К.


Рецензии
Женская философия - у каждой своя!

Моргун-Джеджалий Виталий   27.06.2018 23:15     Заявить о нарушении
На это произведение написано 14 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.